Перегляд виставки

     

Пам'ять про Другу Світову війну, що стала найбільшою трагедією людства, зберігають не тільки народна  пам'ять  та  сторінки  історії. Для  прийдешніх поколінь її   бережуть також й мистецькі твори, що доносять живий подих  воєнного лихоліття. Понад  три  роки тривала  війна  на землі України, приносячи її людям несчисленні страждання.

 Драматизм епохи, людське горе, і разом з тим  - стійкість народу,  незламність його духу, героїзм, любов до рідної  землі - ось що прагнули показати  українські художники,  відтворюючи воєнну епоху,  втілюючи  її події в своїх роботах.

 По-різному складалися долі  митців  у воєнні роки: декотрі з  них  солдатами пройшли  шляхами  війни, інші були її сучасниками, свідками подій,  нарешті - її дітьми.

 Твори про війну почали з'являтися  вже на самому  її початку. Провідним на той час  стає агітаційно - масовий вид мистецтва - плакат, що своєю полум'яною мовою, героїчними образами,  закликав народ до боротьби з врогом.

 Водночас  виникає й  унікальний   різновид мистецтва - фронтові рисунки, виконувані  художниками, які воювали, або  перебували  в діючій армії.   Художники - учасники війни  знаходили іноді  хвилини між тяжкою й незкінченною  працею, щоб зображувати події воєнного буття у нашвидкоруч виконуваних   рисунках,  або начерках, створюючи тим самим безцінний літопис війни, її зоровий образ.  Ці  начерки й рисунки,  що виконувалися    свідками подій   по безпосереднім враженням,   крім своєї мистецької цінності набули ще й значення історичних  документів. Їхня унікальність полягає в їх безпосередності й щирості, вони  зберігають  живі образи людей, доносять віддалені в часі події, відтворюють дихання цілої епохи. Типовість обставин, гострота характеристик, сюжетна виразність, становлять справжню художню цінність творів, виконаних А.Петрицьким, В. Костецьким, Г.Мєліховим, Г.Пустовойтом, С. Шишко, І. Гуторовим, з якими знайомить слайд шоу.  

 Воєнна тема   протягом кількох  десятиліть домінувала в образотворчому  мистецтві.

Художники старшої генерації прагнули представити   драматичний час своєї молоості  в суворих і  героїчних  образах.

 Для Віктора Пузиркова  війна стала гловною темою на багато років.  Свою творчість він присвятив  роздумам про сутність війни,  про долю людини і солдата.  В своєму полотні  "Чорноморці", що стало класикою українського живопису, художник  закарбував  війну  в звитяжних образах  сповнених нестримної сили моряків - десантників, які вибороли перемогу.

 По - іншому підійшов до цієї ж теми Олександр Лопухов. В  картині "Війна" він   розкриає  глибину  самого поняття, що визначається словом  війна, створюючи  узагальнений образ  людської  трагедії.  

В більшості картин про війну її образ вирішувався  як всенародне лихолітя. Вони позначені гостротою псхихологічних характеристик, умінням переконливо передати внутрішній світ людини

(Анатолій  Пламеницький "Незабутнє"), або показати, як  в конкретному  епізоді постає сутність війни (Григорій  Васецький "Наші батьки").

В повоєнний час згадка  про війну торкнулася  навіть  такого живописного жанру, як натюрморт   

(Г. Мєліхов "Півонії").

 Згодом, художники молодшого  покоління,  звертаючись до воєної теми, вирішують її здебільшого опосередковано, віднаходять її символічне звучання (Василь Гурін "А льон цвіте...").

Особистісністю  вирішення военної теми познчена картина Тетяни Яблонської "Тиша".

Переконливий пейзажний образ - одвічні придніпровські пагорби, доносять до молодого хуожника відлуння війни, яке навічно зберігатиме українська земля.

 Серед творів про минулу війну особливе місце посідає портрет, в якому художники прагнули показати героїзм  своїх сучасників,  відтворити в їхніх образних  характеристиках  час.   В портретному жанрі 1940-х рр.можна простежити кілька тенденцій. Однією з домінуючих - був парадний портрет, що репрезентував  переможця. Він мав  відтворити тріумф радянської держави - переможниці, і був показовим для мистецтва соціалістичного реалізму (С.Григор'єв. "Портрет Маршала Радянського Союзу І.С.Конєва"). Разом з тим  існував й інший підхід в портретнму  рішенні,  що полягав у відтворенні  в образі людини суворої правди життя,  у представленні  персонажа,  як звичайного трудівника  війни (В.Костецький "Портрет С.А.Ковпака, двічі  Героя Радянського Союзу").  

 На виставці, присвяченій 65-й річниці Перемоги у Другій Світовій війні,  репрезентовано  лише частина творів  із збірки Національного художнього  музею України на воєнну тему.

 

Повернутись до списку.

на друк