Перегляд виставки

Національний Художній Музей України презентує унікальну частину колекції Градобанку - українське мистецтво другої половини 1980-1995 років. Масштабна експозиція робіт художників постперебудовного покоління, буде вперше представлена публіці.

"Йду і повертаюсь"- це назва живописного твору Гліба Вишеславського, написаного у 1989 році. Саме в цей час мистецтво стало найпомітнішим маркером соціально-політичних змін, що відбувалися в Україні. Своєю творчістю, пошуком нових форм презентації своїх робіт, молоді художники, до кола яких належав Вишеславський, закладали підґрунтя для появи нової інфраструктури мистетцтва. Виникнення незалежної арт-критики, об'єднань художників, галерей, меценатів,- зрештою корпоративних колекцій, серед яких найвагомішим є зібрання Градобанку. Колекція позначена високою художньою якістю, вражає глибиною експертного підходу та охоплює найцікавіші явища тогочасного мистецтва.

Твори, які близько двадцяти років були приховані від глядача, повертаються в поле нашої уваги. Це набуває символічного значення, коли особливого напруження набувають дискусії щодо необхідності створення Музею сучасного мистецтва та об'єктивного і всебічного висвітлення мистетцьких процесів минулого століття.

На виставці експоновано близько 70 творів. Анатолій Криволап, Ілля Чічкан, Арсен Савадов, Олександр Ройтбурд, Георгій Сенченко, Тіберія Сільваші й Дмитро Кавсан та інші видатні та менш відомі митці, роботи яких розкривають широту пошуків того часу. Виставка "Йду і повертаюсь" об'єднує основні теми, які були домінантними в художній свідомості цього періоду: активне повернення і різнобічне переосмислення релігійних сюжетів, нові підходи у фіксакціі повсякденного життя, своєрідні "подорожі" у часі і просторі. Подолання будь-яких обмежень в сфері образотворчості позначилося на пластичній розкутості, зверненні до нефігуративного живопису та освоєнні новітніх світових тенденцій.

На початку експозиції представлено друковану графіку класиків  європейського мистецтва, також з колекції  Градобанку. Твори Анрі Тулуз-Лотрека, Едгара Дега, П’єра-Огюста Ренуара, Пауля Клее,Марка Шагала,  Пабло Пікассо, Хуана Міро та ін. засвідчують важливість цих імен для формування постперебудовного покоління, а також розкривають соціокультурні особливості часу, коли долучення українського мистецтва до світового процесу відбувалося синхронно з поверненням вітчизняних і світових традицій.
«Пікассо, Брак, Клее, Шагал впливали, але не так сильно, мабуть, як на генерації наших старших колег. Для нас то була класика, на якій вчилися, яка увійшла у звичку, а потім від неї відходили на користь більш нового. Наприклад, Раушенберга, Юккера, Бойса. Але у суто фахових звичках (характер лінії, кольору, маси, композиції) у колег часто можна знайти спадок "класиків", особливо Брака, Клее, Колдера, Міро». Гліб Вишеславський.

Повернутись до списку.

на друк